Вітаю Вас, Гість
Сьогодні: Понеділок, 27.03.2017, 14:25
Як виявити порушення мовлення в дитини

На жаль, у шкільній практиці виявлення дисграфії та дислексії відбувається із запізненням. Однак учителі могли б значно раніше розпізнати ці специфічні порушення, якщо були б озброєні елементарними знаннями про них. В основі порушення письма (спорідненого з ним порушення читання) лежить порушення звукового аналізу та синтезу слів (а навчання грамоти, як відомо, проводиться аналітико-синтетичним методом).

Порушення звукового аналізу виражається в тому, що учень сприймає слово в цілому, глобально спираючись головним чином на смислову сторону, та не сприймає фонетичної сторони, тобто певної послідовності звуків у слові. При порушенні синтезу учень не може з даного ряду літер (звуків) скласти слово.

Специфічні помилки в усному мовленні

1.       Змішення звуків в усній мові, яке може відбитися на письмі.

2.       Перекручування структури слів в усній мові.

3.       Аграматичність фрази (порушення узгодження та керування слів, неправильне використання прийменників).

4.       Порушення аналізу слів, виявлене на уроках (при визначенні кількості та послідовності звуків у слові).

5.       Нестійкість зв'язку між звуком і літерою (забування зорового образу графеми).

6.       Змішення оптично схожих літер.

7.       Порушення злиття звуків у склади при читанні (порушення синтезу слів).

Характеристика специфічних помилок письма

Пропуски літер та складів свідчать про те, що дитина не виявляється в складі слова всіх його звукових компонентів, наприклад: «снки»— санки, «гают» — грають. Пропуск двох і більше літер (як голосних, так і приголосних) — наслідок більш грубого порушення звукового аналізу, що призводить до перекручування та спрощення структури слова («бт»— брат, «дорове» — здоров'я).

Заміни літер вказують на те, що дитина виділяє в складі слова певний звук, але для його позначення вибирає невідповідну літеру. Це може мати місце: при нестійкості співвідношення фонеми з графемою, коли не закріпився зв'язок між значенням і зоровим образом букви; при нечіткій розбіжності літер, схожих у накресленні.

Типовими для учнів з фонетико-фонематичним недорозвитком є заміни та змішення фонем, подібних за звучанням або артикуляцією (шиплячих—свистячих, дзвінких—глухих; Р—Л; твердих—м'яких). У більшості випадків порушення розповсюджується на будь-яку пару (д—т тощо).

Приклади типових помилок:

—      серед свистячих і шиплячих («суба» — шуба, «шани» — сани, «жамок» — замок, «коза» — коса);

  • серед дзінких і глухих («бароплав»—пароплав, «куток»—гудок, «сумча» — сумка, «фили» — вили);

—      серед сонорних р і л («лукавиці» — рукавиці, «рожка» — ложка, «лука» — рука);

—      серед м'яких — твердих («цибула» — цибуля, «лики» — ліки, «клуква» — клюква).Такі помилки в логопедії прийнято вважати діагностичними, оскільки вони вказують на несформованість у дітей звукових протиставлень, необхідних для правильного розпізнавання звуків.

Неправильна вимова одного звуку може проявитися на письмі багатьма замінами. Це обумовлено тим, що дефективний звук виявляється часто за рядом особливостей недостатньо протиставленим іншим звукам, близьким за акустичними чи артикуляційними властивостями.

Поряд зі специфічними помилками спостерігаються такі, як заміни літер за графічною подібністю (драт — брат, бід — діб, бада — баба, лити — мити, хаша — хата, дова — вода, звик — звук тощо).

Дитина, яка погано розрізняє м'які та тверді приголосні, відчуває труднощі в засвоєнні правопису слів з твердими та м'якими приголосними перед голосними. Учень, котрий погано розрізняє та протиставляє дзвінкі та глухі приголосні, робить помилки на правила правопису сумнівного приголосного в середині та в кінці слова. Незважаючи на знання вивченого правила, він не може застосувати його на практиці, оскільки не розрізняє, який приголосний—дзвінкий або глухий — навіть у тих випадках, коли звук стоїть в сильній позиції, тобто перед голосним.

Між порушеннями усної мови, письма та читання існує тісний взаємозв'язок.

Несформованість уявлень про звуковий склад призводить не тільки до специфічних порушень письма, але й до своєрідних порушень читання. Порушення читання розповсюджується як на спосіб оволодіння читання, так і на темп читання, а інколи на розуміння прочитаного. Як відомо, на початку навчання читання провідну роль відіграє розпізнання літери та зв'язаного з нею звука, а надалі навичка читання перетворюється в зорове пізнання звукового образу складів, цілих слів, а іноді фраз, які склалися вже в процесі усного спілкування. Дитина співвідносить букви з цими образами та завдяки цьому розуміє те, що читає. Якщо в дитини немає чітких уявлень про звуковий склад слова, про те, з яких звукових елементів складається склад чи слово, у неї важко формується узагальнення звуко-складових образів.

Саме тому дитина не може об'єднати звуки в склади за аналогією з уже засвоєними більш легкими складами та впізнати їх. Читання в дітей з фонетико-фонематичним недорозвитком характеризується також повільним темпом, оскільки вони часто «застряють» на читанні окремих літер, окремих частин слова або цілого слова, щоб правильно співвіднести літеру з відповідним звуком або усвідомити те, що читають.

Усе частіше зустрічаються учні, у яких порушення поширюються як на звукову (фонематичні процеси), так і розумову сторону мови (загальний недорозвиток мови — ЗНМ).

ЗНМ характеризується тим, що мовлення дітей більш-менш розвинуте та не виявляє грубих відхилень у словниковому запасі, граматичній побудові фраз та фонетичному їх забарвленні. Дитина може відповісти на запитання, скласти елементарну розповідь за малюнком, фрагментарно переказати прочитане, розповісти про події, що її хвилюють, тобто побудувати висловлювання в межах близької їй теми. Однак у ситуації обумовленого мовлення при виконанні спеціальних завдань, вимоги розгорнутих відповідей з певної навчальної теми з використанням певної форми висловлювань (доведень, міркувань) — у таких дітей виявляється недостатній розвиток мовних запасів.

У дітей виникають труднощі у відтворенні слів складної складово-звукової будови («фотофигурує» — фотографує). Велика кількість помилок у використанні суфіксів, префіксів, закінчень («ведмедиха» замість ведмедиця, «відрізав» замість вирізав). При побудові розгорнутих речень, а також речень складнихсинтаксичних конструкцій такі діти допускають різні помилки в узгодженні, відмінковому і прийменниковому керуванні («Оля та Катя сидить на ступу біля парта», «Оленка дає їжаку молока на блюдце»). Виникають труднощі у використанні відмінкових закінчень, змішуються форми відміни: «озерой»—озером, «олівцов»— олівців. У деяких випадках виникають помилки при узгодженні іменника з дієсловом («Скільки дітей поїхала кататися на ковзанах?», «Два зайця біжить по галявині»). Особливо часто ці помилки з'являються тоді, коли присудок належить до підмета, вираженого двома словами («Дівчинка та хлопчик йде по траві», «Рома та Сашко грає в м'яч»). У цих випадках діти формально орієнтуються тільки на одне слово, яке стоїть перед дієсловом.

Найбільш розповсюджені помилки на пропуск або заміну прийменників, на злиття прийменників з іменниками та займенниками. («Кицька грає клубок» (Кицька грає клубком); «С бутинка виїхала машина» (З-за будинку виїхала машина); «Лісі галявина» (В лісі галявина)). Читанняв дітей даного рівня побуквене, вони вгадують з частковою заміною одного слова іншим. У них спостерігаються ускладнення в техніці читання, як і в учнів з фонематичним недорозвитком. Помилки обумовлені недостатнім розвитком лексико-граматичних засобів мови.

Досить часто зустрічаються помилки, пов'язані з недостатнім розрізненням форм слова, його основи та закінчення, суфікса та префікса. Звідси заміна слів, що мають схожий звуковий склад (або загальний корінь), але відрізняються за іншими морфологічними елементами (замість відпустив — «пустив», зібратись — «добратись»). Значна кількість помилок на неправильне читання закінчень—днем—«днів», дерев—«дерева». Фонетико-фонематичні, лексичні та граматичні труднощі відмічені у дітей із ЗНМ, доповнюють одне одне та призводять до значних порушень читання.

Ці найбільш розповсюджені види порушень усного та писемного мовлення характеризуються недостатнім володінням системою мови.

Вчасно помітивши ці симптоми і звернувшись до фахівця, можна с коригувати мовний розвиток дитини, тим самим уберігши її від невдач у подальшому шкільному житті.

Додав: admin (19.01.2016) | Переглядів: 188