Вітаю Вас, Гість
Сьогодні: Понеділок, 27.03.2017, 14:30
Інструкція з ОП при експлуатації електроустановок до 1000 В в закладах освіти
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ начальника відділу освіти
№ 272 від "08"вересня 2008 р.
___________Ю.В. Журба

ІНСТРУКЦІЯ З ОХОРОНИ ПРАЦІ №7
при експлуатації електроустановок до 1000 В
в установах та інших закладах освіти

І. Загальні положення

1. Персонал, що обслуговує діючі електроустановки, а також технологічні установки з наявним на них електрообладнанням (електропечі, важки гальвано-покриття, зварювальні апарати тощо), повинен знати і виконувати ПТЕЕС (Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів), затверджені наказом Міністерством палива та енергетики України від 25.07.2006 р. №258.
Особи, які обслуговують електроустановки або працюють на технологічному обладнанні, зобов'язані вивчати і виконувати зазначені правила в обсязі відповідно до посади, яку посідають, або виконуваної роботи.
Безпека обслуговування електроустановок залежить від характеру середовища, в якому перебуває певна установка.
2. Приміщення, де є електроустановки, щодо можливості ураження людей електричним струмом поділяють на три категорії:
а) приміщення з підвищеною небезпекою, що характеризуються наявністю в них однієї з таких умов, що створюють підвищену небезпеку: сирості або струмопровідних підлог (металевих, земляних, залізобетонних, цегляних тощо), високої температури, можливістю одночасного доторкування людини до з'єднаних із землею металоконструкцій будівлі, технологічних апаратів, механізмів, з одного боку, і до металевих корпусів електрообладнання — з другого;
б) приміщення особливо небезпечні, що характеризуються наявністю однієї з умов, що створюють особливу небезпеку: великої сирості, хімічно активного середовища чи одночасною наявністю двох або більше умов підвищеної небезпеки (п. «а»);
в) приміщення без підвищеної небезпеки, в яких відсутні умови, що створюють підвищену небезпеку та особливу небезпеку.
3. Вибирають машини і апарати .відповідно до Правил улаштування; електроустановок (ПУЕ).
Згідно з ПУЕ за умовами безпеки всі електроустановки поділяють на електроустановки з напругою до 1000 В та електроустановки, що мають напругу понад 1000 В.
Величина допустимої напруги залежить від призначення, пристрою, умов його експлуатації та стану навколишнього середовища.
Електроустановки з напругою до 1000 В допускається використовувати у виробничих приміщеннях за умови, що все електрообладнання має захищене виконання, яке не допускає доторкування до струмоведучих частин.
Струмоведучі частини зборок щитів, установлені в приміщеннях і доступні для неелектротехнічного персоналу, повинні бути закриті суцільними захисними засобами.
Учням забороняється мати для експлуатації установки з напругою понад 1000 В.

II. Відповідальність за експлуатацію електроустановок
4. Експлуатація електроустановок будь-якої напруги належить до робіт, що проводяться в умовах підвищеної небезпеки. Тому як до самих установок, так і до персоналу, що експлуатує їх, ставляться спеціальні вимоги.
5. Відповідальність за виконання Правил покладається на відповідальну особу за електрогосподарство, яка повинна забезпечити:
а) утримання електроустановок у робочому стані та їх експлуатацію згідно з вимогами ПТЕЕС, ПУЕ, ПБЕЕ, інструкцій та інших НПА;
б) виконання заходів з підготовки електроустановок установи до роботи в осінньо-зимовий період;
в) навчання, інструктування і періодичну перевірку знань персоналу, що обслуговує електроустановки установи, і персоналу, що працює на технологічних установках з електрообладнанням;
в) заходи з техніки безпеки (забезпечення захисними засобами, перевірку та випробування їх, належне утримання заземлення тощо).
У закладі , де в штаті не передбачено посади електрика, вища організація розв'язує питання про при-значення особи, відповідальної за електрогосподарство установи або закладу, яка задовольняє вимоги Правил.
Дозволяється також передача експлуатації електроустановок окремих шкіл за договором спеціалізованій організації, яка повинна виділити з інженерно-технічного персоналу особу, відповідальну особу за електрогосподарство певного закладу.

III. Вимоги до персоналу, що обслуговує електроустановки, навчання його і перевірка знань
6. Персонал, що обслуговує діючі електроустановки, повинен пройти медогляд, не мати захворювань і каліцтв, що заважають виконувати операції по експлуатації електроустановок.
7. Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 21 травня 2007 р. № 246 зазначений персонал зобов'язаний пройти медичний огляд під час прийому на роботу і проходити повторні огляди не рідше як один раз на 2 роки.
8. До призначення на самостійну роботу або при переведенні на іншу роботу, пов'язану з обслуговуванням електроустановок, персонал зобов'язаний пройти виробниче навчання на робочому місці.
Для виробничого навчання відповідальний за електрогосподарство школи повинен визначити термін, достатній для того, щоб набути практичних навичок, ознайомитися з обладнанням, вивчити ці Правила і виробничі інструкції.
Навчання має здійснюватись під керівництвом досвідченого працівника, під контролем особи, відповідальної за електрогосподарство.
9. Періодична перевірка знань персоналу, який обслуговує електроустановки закладу, повинна проводитися щороку кваліфікаційною комісією у складі не менш як трьох чоловік:
а) для особи, відповідальної за електрогосподарство закладу,— у складі керівника (голови), представника енергонагляду енергосистеми і представника технічної інспекції профспілки;
б) для решти персоналу — у складі особи, відповідальної за електрогосподарство, яка пройшла перевірку в комісії (п.«а»), і представників від адміністрації закладу та профкому.
10. Відповідальним за електрогосподарство школи з правом обслуговування установок до 1000 В може призначатись особа, якій за результатами перевірки - знань присвоєна IV кваліфікаційна група допуску до експлуатації електроустановок.
11. До обслуговування електротехнічних установок і до роботи з машинами та механізмами, що мають електропровід, допускають осіб, які мають І кваліфікаційну групу допуску. Особи з 1 кваліфікаційною групою, хоч і не мають спеціальної електротехнічної підготовки, повинні мати елементарне уявлення
про небезпеку електричного струму, про заходи безпеки під час роботи на обслуговуваній дільниці, а також бути практично ознайомлені з правилами надання першої допомоги потерпілим від дії електричного струму.
12. До неелектротехнічного персоналу, якому достатньо присвоєння І кваліфікаційної групи допуску, належать:
а) персонал, що обслуговує електроустановки, стенди для перевірки електромонтажних робіт тощо, якщо, за покладеними на нього функціями йому не потрібне присвоєння вищої кваліфікаційної групи;
б) персонал, що обслуговує пересувні машини і механізми з електроприводом;
в) персонал, що працює з електроінструментом;
г) персонал, що працює в приміщеннях і поза ними, де в разі виникнення несприятливих умов і відсутності необхідних знань з електробезпеки може виникнути небезпека ураження електричним струмом.
13. Присвоєння І кваліфікаційної групи допуску є не що інше, як проведення безпосередньо на робочому місці інструктажу з техніки електробезпеки і перевірки засвоєння його змісту.
Ніяких комісій для перевірки знань персоналу з метою присвоєння І кваліфікаційної групи створю-вати не треба. І кваліфікаційна група з техніки безпеки може присвоюватись однією особою, що відповідає за електрогосподарство, або за її письмовою вказівкою електротехнічним персоналом, що має III кваліфікаційну групу.
14. І кваліфікаційна група допуску присвоюється після перевірки знань з техніки електробезпеки безпосередньо на робочому місці того, кого перевіряють, і фіксується в журналі з обов'язковим підписом того, хто перевіряє, і того, кого перевіряють. Посвідчення про перевірку знань при цьому видавати не треба. Загальновиробничі інструктажі проводяться для персоналу, що має І кваліфікаційну групу допуску, додатково на загальних підставах із вказівкою адміністрації закладу.

IV. Вимоги безпеки під час виконання робіт
15. Роботи, що виконуються в діючих електроустановках напругою до 1000 В, щодо заходів безпеки поділяють на чотири категорії:
а) роботи, що виконуються після повного зняття напруги, тобто на обладнанні, яке повністю вимкнуто;
б) роботи, що виконуються при частковому знятті напруги, а, саме: на вимкнутих частинах обладнання, в той час як інші його частини перебувають під напругою;
в) роботи, що виконуються без зняття напруги поблизу і на струмоведучих частинах, що перебувають під напругою;
г) роботи, що виконуються без зняття напруги далеко від струмоведучих. частин, що перебувають під напругою.
16. Роботи в електроустановках з використанням драбин повинні виконуватися двома особам.
Дозволяється, як виняток, виконувати короткочасні роботи з драбинами далеко від струмоведучих час-тин електроустановок, що перебувають під напругою, одноособове за умови використання справних приставних драбин або стрем'янок завдовжки не більш як 2,5 м, що мають гумові наконечники. При цьому забороняється працювати з двох верхніх східців, ставити драбину на хитку, нестійку основу, прив'язуватися запобіжним пасом до східців драбини.
Учні шкіл ремонтні роботи не проводять і участі в них не беруть.
17. Щоб забезпечити безпеку робіт, які виконуються в колах вимірювальних приладів і пристроїв релейного захисту, для всіх вторинних обмоток вимірювальних трансформаторів, струму й напруги слід зробити постійне заземлення.
Якщо треба розірвати коло струму вимірювальних приладів і реле, коло вторинної обмотки трансформатора струму слід попередньо закоротити на спеціально призначених для цього затискачах.
18. До виконуваних за розпорядженням робіт з повним або частковим зняттям напруги в установках напругою до 1000 В належать: ремонт магнітних пускачів, пускових кнопок, автоматів, рубильників, реостатів, контакторів та аналогічної пускової й комутаційної апаратури за умови, що вона встановлюється поза щитами й зборками; ремонт окремих електроприймачів (електродвигунів, електрокалориферів то-що), окремо розміщених магнітних станцій і блоків керування, а також заміна плавких вставок відкритого типу; ремонт освітлювальної проводки.
19. Зазначені роботи виконуються оперативно-ремонтним або ремонтним персоналом одноосібне або двома особами, що мають кваліфікаційну групу допуску не нижчу за III.
20. Замінювати плавкі вставки запобіжників, що згоріли, при наявності рубильників треба після зняття напруги.
21. Якщо напругу зняти неможливо (на групових щитах, зборках) замінювати плавкі вставки запобіжників під напругою потрібно в запобіжних окулярах, діелектричних рукавицях, користуючись діелектричними кліщами. До цих робіт допускають кваліфікованих електромонтерів тільки з IV групою допуску.
Вмикання і вимикання на зборках і щитах, де ця операція утруднена мають виконувати дві особи, з яких одна повинна мати кваліфікаційну групу допуску не нижчу за III.
22. Щоб запобігти помилковій подачі напруги до місця робіт, вживають таких заходів: вивішують на приводах розмикачів або рубильниках плакати: «Не вмикати — працюють люди»; в установках до 1000 В використовують ізолюючі прокладки в рубильниках, автоматах і т. д.
23. У порядку поточної експлуатації можуть виконуватися: ремонт освітлювальної апаратури і заміна ламп (при знятій напрузі); догляд за щітками та їх заміна на електродвигунах, догляд за кільцями й колекторами електричних машин, заміна пробкових запобіжників тощо. Роботи, що проводяться в порядку поточної експлуатації, може виконувати особа, що має кваліфікаційну групу не нижчу за III. 

V. Електричне освітлення
24. Штепсельні розетки на 12... 36 В повинні відрізнятися від розеток на 127...220 В, вилки для розеток на 12... 36 В не повинні підходити до розеток на 127...220 В.
25. Гвинтові гільзи патронів для ламп у мережах, де обов'язково треба заземляти корпуси світильників на нульовий провід, мають, приєднуватись до нульового, а не до фазного проводу.
26. Переносні світильники напругою 12... 36 В приєднують до переносних знижувальних трансформаторів за допомогою гнучких шлангових проводів.
27. Випробування і вимірювання опору ізоляції проводів, кабелів і заземлюючих пристроїв виконують не рідше як один раз на рік.
28. Випробування ізоляції стаціонарних трансформаторів з вторинною напругою 12... 36 В проводять не рідше як один раз на рік, переносних трансформаторів — один раз на три місяці.
29. Випробовувати ізоляцію силових кабелів, силових та освітлювальних електропроводок дозволяється мегомметром на напругу 2500 В.
30. Опір ізоляції силових та освітлювальних електропроводок повинен бути не меншим як 0,5 МОм.
31. Якщо знято плавкі вставки, опір ізоляції вимірюється на ділянці між сусідніми запобіжниками або за останніми запобіжниками між будь-яким проводом і землею, а також між двома будь-якими проводами. Під час вимірювання опору в силових колах повинні бути вимкнені електроприймачі, а також апарати, прилади і т.

VI. Заземлення електроустановок
32. Щоб забезпечити безпеку людей відповідно до Правил улаштування електроустановок (ПУЕ), необхідно побудувати заземлюючі пристрої і до них надійно приєднати металеві частини електроустановок і корпуси електрообладнання, які внаслідок пошкодження ізоляції можуть бути під напругою.
Роботи в електроустановках із заземленою нейтраллю (380/220 В) виконують у більш небезпечних умовах, оскільки доторкування до струмоведучих частин і конструкцій, що перебувають під. напругою внаслідок пошкодження ізоляції, призводить до ураження струмом фазної напруги.
33. Заземлення електроустановок необхідно виконувати:
а) при напрузі 500 В і вище—в усіх випадках;
б) при напрузі понад 36 В змінного струму і 110 В постійного струму - в приміщеннях з підвищеною небезпекою, особливо небезпечних і в зовнішніх електроустановках.
Заземлення електроустановок не потрібне при номінальних значеннях напруги 36 В і нижче змінного струму та 110 В і нижче постійного струму в усіх випадках, за винятком вибухонебезпечних установок.
До частин, що мають заземлитися, належать:
а) корпуси електричних машин, трансформаторів, апаратів, світильників тощо;
б) приводи електричних апаратів;
в) вторинні обмотки вимірювальних трансформаторів і трансформаторів місцевого освітлення на напру-гу 36 В, а також корпуси останніх;
г) каркаси розподільних щитів, щитів керування, шаф, металеві конструкції розподільних пристроїв, металеві кабельні конструкції, металеві корпуси кабельних муфт, металеві оболонки і броня контрольних і силових кабелів, металеві оболонки проводів, сталеві труби електропроводки та інші металеві конструкції електрообладнання;
д) металеві корпуси пересувних і переносних електроприймачів.
34. В електроустановках з глухим заземленням нейтралі у разі замикання на землю має забезпечуватись надійне автоматичне вимикання пошкоджених ділянок мережі..
35. В електроустановках напругою до 1000 В з глухим заземленням нейтралі повинен бути обов'язково металевий зв'язок корпусів електрообладнання із заземленою нейтраллю джерела живлення, який виконується нульовим проводом або за допомогою заземлюючих провідників, прокладених разом або в
безпосередній близькості до фазних.
36. В електроустановках з глухим заземленням нейтралі забороняється заземлювати корпуси електрообладнання без здійснення металевого зв'язку з нейтраллю трансформатора. У колі нульових проводів, якщо вони одночасно використовуються для заземлення, не повинно бути роз'єднувальних апаратів і запобіжників.
37. В електроустановках з ізольованою нейтраллю, що мають напругу понад 36 В, повинна передбачатися можливість виявлення і швидкого відшукання замикань на землю за допомогою пристроїв контролю ізоляції. Використовувати «землю» як фазний або нульовий провід в електроустановках напругою до 1000 В забороняється, бо це може призвести до уражень електричним струмом.
38. Кожна заземлювала установка повинна приєднуватись до заземлювача або до заземлюючої магістралі за допомогою окремого відгалуження.
Послідовно вмикати в заземлюючий провідник кілька заземлюваних частин забороняється. Приєднання заземлюючих провідників до заземлювачів повинно виконуватись зварюванням, а до корпусів апаратів, машин і т. п.— зварюванням або надійним болтовим з'єднанням.
Кінці заземлюючих гнучких провідників, що використовуються для приєднання до корпусів апаратів, машин тощо, повинні мати приварені наконечники.
Заземлюючі провідники, розміщені в приміщеннях,: повинні бути доступними для огляду.
Ця вимога не стосується нульових жил і металевих оболонок кабелів, трубопроводів захованої електропроводки, а також провідників заземлення, прокладених у трубах.
39. Поточний ремонт заземлюючих пристроїв проводять не рідше як один раз на рік. !
До нього входить перевірка стану елементів заземлюючого пристрою, перевірка наявності кола між контуром заземлення і заземлюючими елементами, вимірювання опору заземлюючого пристрою (для підстанції не рідше як один раз на три роки).
40. Максимально допустиме значення опору заземлюючих, пристроїв електроустановок напругою до 1000 В дорівнює 4 Ом.
41. Капітальний ремонт заземлюючого пристрою виконується в строки, встановлювані відповідальним за електрогосподарство.
Повний опір петлі «фаза—нуль» в установках з глухим заземленням нейтралі перевіряється після закінчення монтажних робіт, перед допущенням установки в експлуатацію і не рідше як один раз на п'ять років після введення.
42. Значення опору повинно бути таким, щоб при замиканні між фазами і заземлюючими провідниками виникав струм короткого замикання, що перевищує не менш ніж у 3 рази номінальний струм найближчої плавкої вставки або в 1,5 раза—струм відмикання максимального розчіплювача відповідного автоматичного вимикача.
43. Як заземлюючі провідники можуть використовуватись:
а) металеві конструкції будівель (ферми, колони тощо);
б) сталеві труби електропроводок; .
в) алюмінієві оболонки кабелів;
г) у будівлях—сталеві круглі провідники діаметром не менше ніж 5 мм;
д) у будівлях — прямокутні провідники перерізом не менш як 24 мм2;
е) голі мідні або алюмінієві провідники при відкритому прокладанні відповідно перерізом 4 і 6 мм2;
є) ізольовані проводи мідні або алюмінієві відповідно перерізом 1,5 і 2,5 мм2;
ж) заземлюючі жили кабелів і багатожильних проводів у спільній захисній оболонці з фазними жилами мідними або алюмінієвими відповідно перерізом 1 і 1,5 мм2.

VII. Використання захисних засобів в електроустановках
44. Для безпечного виконання робіт і операцій під час обслуговування електроустановок потрібно використовувати захисні засоби, їх поділяють на основні й додаткові:
45. Основними захисними ізолюючими засобами в електроустановках до 1000 В є діелектричні рукавиці, інструмент з ізолюючими ручками і покажчики напруги, що працюють на принципі протікання активного струму.
46. Додатковими захисними засобами в електроустановках до 1000 В діелектричні калоші, діелектричні гумові килимки та ізолюючі підставки.
Наявність у комплекті того чи іншого захисного засобу визначається необхідністю його використання відповідно до правил безпеки.
47. Перед кожним використанням захисного засобу персонал зобов'язаний:
а) перевірити його справність і відсутність зовнішніх пошкоджень, почистити і витерти пил; гумові рукавиці перевірити, чи немає проколів;
б) перевірити за штампом, для якої напруги допустиме використання даного захисного засобу і чи не закінчився термін його періодичного випробування.
Забороняється користуватися захисними засобами, у яких закінчився термін випробування, бо такі засоби вважаються непридатними.
48. Захисні засоби, що перебувають в експлуатації, повинні проходити випробування в такі терміни:
покажчики напруги, що працюють на принципі протікання активного струму,— один раз на рік, напругою 1 кВ протягом 1 хв.;
інструмент з ізолюючими ручками - один раз на рік, напругою 2 кВ протягом 1 хв.;
рукавиці гумові діелектричні — один раз на 6 місяців, напругою 2,5- кВ протягом 1 хв.;
калоші гумові діелектричні — один раз на рік, напругою 3,5 кВ протягом 1 хв.
49. Кожна електроустановка повинна забезпечуватись запобіжними плакатами, що попереджують про небезпеку при наближенні до частин, які перебувають під напругою, забороняють оперувати комутацій-ними апаратами, якими може подаватись напруга на місце, відведене для робіт, повідомляють працюю-чий персонал про місце, підготовлене до роботи, і нагадують про вжиті заходи.
50. Залежно від призначення плакати поділяють на:
а) застережні — «Під напругою — небезпечно для життя»;
б) заборонні — «Не вмикати — працюють люди»; ,
в) дозволяючі—«Працювати тут»;
г) нагадуючі—«Заземлено».
Плакати можуть бути постійними й переносними. Переносні треба виготовляти з ізоляційного матеріалу, а постійні — з листового металу або пластичних матеріалів.
51. Для захисту людей, які працюють на вимкнених струмоведучих частинах обладнання або електроустановці, від ураження електричним струмом у разі помилкової подачі напруги на вимкнену дільницю повинне використовуватись переносне заземлення.
52. Проводи для закорочування і для заземлення повинні виготовлятися з гнучких мідних жил і мати переріз не менший за 25 мм2

VIII. Надання першої медичної допомоги потерпілому при ураженні електричним струмом
53. Як установлено численними дослідженнями, небезпека електричного струму полягає в тому, що внаслідок проходження через тіло людини фібріляційного струму, зумовленого прикладанням різниці потенціалів, відбувається судорожне скорочення м'язів, у тому числі м'язів, що здійснюють дихальний рух грудної клітки і роботу серця.
Внаслідок порушення нормальної роботи серця або дихання чи того й другого одночасно настає смерть. Фібріляційним струмом, що безумовно, призводить до смертельного ураження людини, вважається струм силою 0,1 А. Сила струму визначається не тільки значенням напруги, а й опором тіла людини в момент доторкування до струмоведучої частини.
54. Сучасні методи оживлення організму передбачають два основних прийоми, які слід застосувати негайно після встановлення факту відсутності Дихання і, пульсу у потерпілого від ураження електричним струмом:
а) штучне дихання ритмічним вдуванням повітря із свого рота в рот або в ніс потерпілого (10-12 разів за хвилину);
б) підтримання у потерпілого штучного кровообігу непрямим (закритим) масажем серця. Для цього стискують м'яз серця ритмічними натисканнями на передню стінку грудної клітки в її нижній третині (60-70 разів за хвилину).
Ні в якому разі не можна натискувати нижче від краю грудини на м'які тканини, цим можна пошкодити розміщені в черевній порожнині органи.
Слід також уникати натискання на кінці ребер, бо це може призвести до їх перелому.
При наданні допомоги беруть участь дві особи, у крайньому разі допомогу може надати й одна людина, яка по черзі проводить штучне дихання і масаж серця

ІX. Електробезпека під час виконання окремих робіт.
55. Напруга електроінструмента і переносних електричних світильників не повинна бути:
а) вищою за 220 В—у приміщеннях без підвищеної небезпеки;
б) вищою за 36 В — у приміщеннях з підвищеною небезпекою і поза приміщеннями.
56. Якщо неможливо забезпечити роботу електроінструмента, що має напругу 36 В, допускається застосовувати електроінструмент на напругу 220 В при наявності пристроїв захисного вимикання або надійного заземлення корпусу електроінструмента з обов'язковим використанням захисних засобів (діелектричні рукавиці, калоші, килимки).
57. Корпус електроінструмента на напругу понад 36 В повинен мати спеціальний затискач для приєднання заземлюючого проводу з розпізнавальним знаком «З» або «Земля».
58. Штепсельні з'єднання, призначені для вмикання електроінструмента і переносних електричних світильників, повинні мати недоступні для доторкування струмоведучі частини і додатковий заземлюючий контакт.
59. У приміщеннях з підвищеною небезпекою дозволяється застосовувати переносні електричні світильники на напругу не вищу за 36 В. У приміщеннях особливо небезпечних і поза приміщеннями дозволяється застосовувати переносні електричні світильники напругою не вищою як 12 В.
60. Перевірка на відсутність замикань на корпус і стану ізоляції проводів, відсутності обриву заземлюючої жили (проводу) електроінструмента, переносних електричних світильників, а також ізоляції знижувальних трансформаторів здійснюється мегомметром не рідше як один раз на місяць особою з кваліфікаційною групою не нижчою за III.
61. Перед видачею на руки електроінструмент повинен бути перевірений на стенді або приладом (типу нормометра) щодо справності заземлюючого проводу і відсутності замикання на корпус.
Для приєднання електроінструмента до мережі використовують шланговий провід. 62. Особам, які користуються електроінструментом, забороняється:
а) передавати електроінструмент іншим особам;
б) розбирати електроінструмент і виконувати будь-які ремонтні роботи (як самого електроінструмента, так і проводів, з'єднань тощо);
в) триматися за провід електроінструмента.

Узгоджено в. о. спеціаліста з ОП /С.А. Зінько/

З інструкцією ознайомлений __________________

__________________

___________________

___________________

Додав: zinko (11.03.2009) | Переглядів: 25541