Вітаю Вас, Гість
Сьогодні: Середа, 22.02.2017, 19:24
  Місто Ладижин 

   Місто Ладижин належить до найдавніших слов'янських поселень. Перші згадки про Ладижин з'являються  у працях знаменитого російського історика М. Карамзіна. В його "Історії держави Російської" йдеться, що Ладижин у 1362 р. був заснований Великим князем Литовським Ольгердом після перемоги над монголо - татарськими військами у битві біля р. Сині Води, з метою захисту південних кордонів Великого князівства Литовського. Група місцевих краєзнавців - аматорів у 2003 р., знайшли дані, що Ладижин був заснований напередодні монголо-татарської навали, тому офіційно вважають дату заснування міста 1240 р. (прийнято рішенням сесії Ладижинської міської ради).
   Спливали віки, містечко підпімалося з попелу, населялося і відроджувалося. Інші історичні відомості стосуються XVII ст., коли Ладижин був фортецею і входив до Брацлавського воєводства. В ньому проживало на той час близько 6000 осіб.
   У 1703 р. м. Ладижин згадується у зв'язку з подіями козацько - селянського повстання на чолі з С. Палієм. Під час повстання польські війська підійшли до міста, яке захищало козацьке військо на чолі з полковником Абазіним. Після тривалої облоги поляки захопили місто, спаливши його вщент, а полковника Абазіна стратили, посадивши на кіл.
    Місто швидкими темпами відбудовулося, про це свідчать наступні дані: на мапі Європи від 1734 р. м. Ладижин позначений, як одно із міст Речі Посполитої (Європейська Енциклопедія. 1734 р.).
    На початку ХІХ ст. місто входило до складу володінь польських магнатів Собанських. Після польського повстання 1832 р., за указом російського імператора Миколи І Ладижин був конфіскований у Собанських і на його території було утворено військове поселення.
    У 1866 р. Ладижин передано цивільній владі. Але у місті був розквартирований 65-й Севастопольський полк. Цей період вирізнявся швидким ростом промисловості: збудовано спиртовий завод, 5 суконних фабрик, 3 цегляних і черепичних заводи, 6 водяних млинів і тютюнова плантація.
     На межі XIX і ХХ ст. Ладижин став доволі значним містечком: 1042 двори, 7762 жителі. У місті проживали в рівній частині українці, поляки та євреї. У місті функціонували різноконфесійні церкви: Успенський собор (зруйнований у 1934 р. більшовицькою владою), у 1908 р. збудована Церква ікони Казанської Божої матері, сінагога, католицький костел.
    В грудні 1917 р. в Ладижині створено волосний революційонний комітет, який підпорядковувася Гайсинському повіту (до якого тоді належало містечко). У кінці 1923 р. волосний революційонний комітет реорганізовано в райвиконком. У 1932 р. Ладижинський район ліквідовано, у зв'язку з невиконанням планів колективізації та хлібозаготівлі. Місто перейшло до новоутвореного Тростянецького району.
  У роки Великої Вітчизняної війни економіку міста повністю зруйновано. Місто було окуповано румунськими військами і входило до адміністративного округу "Трансністрія". У роки війни біля міста було розтріляно близько 2000 євреїв з них близько 340 мешканців Ладижина (за свідченням свідків). 13 березня 1944 р. Ладижин звільнено від фашистів силами 40-ї армії 2-го Українського фронту. Протягом трьох років відновлено промислові підприємства та господарські споруди, колгоспами освоєно посівні площі.
   У 1957 р. розпочалось будівництво Ладижинської ГЕС яке було завершено у 1964 р.
   У 1968 р. розпочалося будівництво Ладижинської державної районної електростанції потужністю 1 млн 800 тис. кВт. Запуск першого блоку Ладижинської ДРЕС відбулося в грудні 1970 р. Разом з Ладижинської ДРЕС будувалося багато промислових підприємств: Ладижинський завод ферментних препаратів (один з найбільших заводів СРСР мікробіологічної промисловості), Ладижинський завод селикатної цегли, Завод залізобетонних конструкцій та інші.  Паралельно зводилося містечко енергетиків. У 1973 р. Ладижин отримав статус міста, а 19 жовтня 2000 р. - статус міста обласного значення.
   Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991 р. м. Ладижин віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю як територію, що зазнала радіактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
  Місто Ладижин розташоване на правому березі р. Південний Буг в місці впадання в нього притоки Сільниці за 110 км від обласного центру м. Віннниця.
  У районі міста зосереджено значні запаси будівельних матеріалів: глини, піску, каоліну, граніту, які добуваються в чотирьох кар'єрах. Як будівельний матеріал використовують відходи виробництва електроенергії - шлак. Агрокліматичні ресурси регіону представлені родючими чорноземами та сірими лісовими грунтами. Є також площі лугових грунтів у поймах річок Південний Буг та Сіб. Місто добре забезпечено водними ресурсами (річки Південний Буг, Сільниця і Сіб, водосховище, свердловини підземних вод). Лісові масиви у поєднанні з водоймами міста створюють чудову санітарну зону і мають хороші рекреаційні можливості.
  Місто Ладижин посідає друге місце за обсягами промислового виробництва в області після м. Вінниця. Містоутворюючими підприємтсвами є Ладижинська ТЕС та ДП "Ензим" (колишній завод ферментних препаратів), тому Ладижин вважається містом енергетиків та мікробіологів.
  Місто Ладижин має вагомий потенціал розвитку, який забезпечується великою ресурсною базою: будівельних матеріалів, енергетики, а також трудових ресурсів, що обумовлює перспективи розвитку нових пріоритетних галузей промисловості, які могли б швидко компенсувати інвестиційні затрати, принести значний прибуток і, головне, забезпечити робочими місцями значну кількість населення, яке на сьогодні незайняте, або зайняте частково. Все це реально може бути здійснено при раціональному і комплексному використанню всіх можливостей міста.
                                                  Ласкаво просимо до нашого міста!!!